Астрономи виявили нове радіоджерело невідомого походження

Радіоджерела – це різні об’єкти у Всесвіті, які випромінюють відносно велику кількість радіохвиль. До числа найсильніших джерел такого випромінювання відносяться пульсари, деякі туманності, квазари і радіогалактики. 

Тепер група астрономів на чолі з Джоелом Бальзаном з Університету Західного Сіднея в Австралії повідомляє про відкриття нового радіоджерела, справжня природа якого досі неясна. Під час спостереження за NGC 2082 за допомогою австралійського телескопа Square Kilometre Array Pathfinder (ASKAP), компактного масиву австралійських телескопів (ATCA) і радіотелескопа Parkes вони виявили сильне точкове радіоджерело. Воно знаходиться у 20 кутових секундах від центру галактики. NGC 2082-спіральна галактика G-типу в сузір’ї Золотої Риби, розташована приблизно в 60 млн світлових років від Землі. Її діаметр становить близько 33 000 світлових років  (https://cikavosti.com/astronomy-vyiavyly-nove-radiodzherelo-nevidomoho-pokhodzhennia).

 До Землі наближається небезпечний астероїд

Національне управління США з аеронавтики та дослідження космосу повідомило, що повз Землю 6 червня пролетить астероїд 2021GT2. За даними NASA, діаметр космічного каменю становить від 37 до 82 метрів, а його швидкість руху – понад 26 000 км/год. Очікується, що астероїд безпечно розминеться з нашою планетою на відстані понад 3,5 мільйони кілометрів.  

 

Затемнення на Марсі: 

на 40 секунд супутник планети Фобос закрив Сонце

Сонячне затемнення, зняте камерою Perseverance Mastcam-Z 2 квітня, на 397-й марсіанський день або сол, тривало трохи більше 40 секунд, що набагато коротше, ніж звичайне сонячне затемнення за участю земного Місяця. При цьому Фобос приблизно в 157 разів менший за супутник Землі.

 

Наприкінці грудня 2021 року найпотужніший телескоп у світі «Джеймс Вебб» вартістю 10 мільярдів доларів був запущений до космосу. На момент запуску він є найбільшим, найдорожчим та найчутливішим оптичним та інфрачервоним космічним телескопом в історії людства, та одним з найважливіших проєктів в астрономії в третьому десятилітті 21 ст. Телескоп дозволить здійснювати широкий спектр досліджень в астрономії і космології, спостерігати деякі найбільш віддалені об'єкти і події у Всесвіті, наприклад утворення перших галактик.

Головне дзеркало телескопа — 6,5-метровий вкритий золотом берилієвий рефлектор — матиме збиральну площу в 25,4 кв.м. завдяки 18 гексагональним дзеркалам діаметром 0,9 кв.м. кожне.

Як сподіваються вчені, нова обсерваторія дозволить відкрити ще невідомі людству таємниці за межами Землі. Над телескопом працювали майже чверть століття кілька тисяч вчених із 17 країн. 

Перший китайський космічний апарат "Тяньвень-1", запущений з острова Хайнань у липні минулого року, здійсний успішну посадку на поверхню Марса. Досі тільки американцям вдавалося здійснювати посадку своїх апаратів на поверхню Червоної планети.

"Тяньвень-1" складається з орбітального модуля, посадкової платформи та марсохода. Марсохід "Чжучжун" вивчатиме поверхню та атмосферу планети. Крім того, він здійснюватиме пошуки життя, яке, можливо, існувало на Марс, а також за допомогою георадара проведе розвідку підземних запасів води та льоду.  

 Марсохід NASA Perseverance сів на Марсі

ЧЕТВЕР, 18 ЛЮТОГО 2021, 23:55

Марсохід американського космічного агентства NASA Perseverance (Наполегливість) здійснив вдалу посадку в північній півкулі Марса.

Деталі: Марсохід NASA, який покинув Землю 30 липня минулого року, о 22:44 за київським часом здійснив вдалу посадку в 45-кілометровий кратер Єзеро на західній околиці рівнини Ісіди в північній півкулі Марса. Сигнал про це за 11 хвилин 22 секунди подолав близько 200 мільйонів кілометрів та досяг Лабораторії реактивного руху NASA, яка розташована поблизу Лос-Анджелеса, США о 22:55. 

На борту ровера поміж наукових інструментів та моделі вертольота є три флешки з 11-ма мільйона імен жителів Землі, зокрема і 75 000 українців. Це вже буде дев’ята посадка апаратів NASA на Марс.

Один із роверів — "Curiosity", місце посадки якого назвали на честь письменника Рея Бредбері, все ще активний. З моменту посадки у 2012 році він вже подолав 23 кілометри по поверхні планети.

Марсохід Perseverance шукатиме ознаки існування в минулому Марса мікробіологічних форм життя. Зокрема, він збере зразки грунту, а також вивчатиме клімат і погоду на планеті. NASA та Європейська космічна агенція планують у 2026 році запустити ще один марсохід, який має забрати пробірки зі зразками, які збере Perseverance та доставити їх на Землю.

На борту Perseverance є зразки матеріалів, з яких планують робити скафандри для висадки людей на поверхню Місяця і, в подальшому, Марса. Інженери перевірять, як на зразки вплине марсіанська середовище.

Повідомляється, що апарат укомплектований 23 спеціалізованими камерами, вдосконаленою навігаційною системою, екстремальною установкою, яка зможе зібрати зразки марсіанського повітря, а також - 2 мікрофони, завдяки яким людство зможе вперше почути, як звучить Марс. Також вперше у складі місії на Марс буде безпілотник – 1,8-кілограмовий міні-гелікоптер Ingenuity (Винахідливість). Досі в рамках марсіанських місій не використовувалися апарати, здатні літати в атмосфері. За допомогою дрона планують відпрацювати технологію таких польотів.

Загальні витрати на створення марсохода і його запуск оцінюють в $ 2,1-2,7 мільярда.

 МКС — наймасштабніший спільний проєкт людства з освоєння космосу. 

Прообраз космічного апарата, який би рухався земною орбітою й використовувався для дослідження космосу, можна знайти ще в роботі «Вільний простір» (1883) радянського вченого Костянтина Ціолковського. Його ідеї розвивав український науковець, засновник прикладної космонавтики Сергій Корольов. Свій концепт орбітальної станції в 1950-х запропонував німецький та американський науковець Вернер фон Браун: це мав бути корабель у формі колеса, де жили б кілька тисяч астронавтів. У 1960-х, після успіхів програми з дослідження Місяця «Аполлон», президент США Річард Ніксон доручив ученим розробити проєкт орбітальної станції. У 1973 році американці вивели на орбіту станцію «Скайлаб» (Skylab). До лютого 1974-го туди тричі літали астронавти, які встигли провести сотні експериментів. Але через економічну кризу проєкт зрештою перестали фінансувати, і до 1979-го «Скайлаб» відійшов у минуле. До ідеї повернувся вже Рональд Рейган. У 1984 році він доручив NASA розробити «постійну пілотовану космічну станцію протягом десятиліття». Так з’явився проєкт космічної станції «Свобода» (Freedom), спільний із Японією, Канадою та дев’ятьма членами Європейського космічного агентства. СРСР тим часом ще в 1971 році вивів на орбіту Землі першу станцію «Салют» (усього їх було 7), а з 1986-го запустив станцію «Мир». Після розпаду СРСР і початку економічної кризи в Росії її космічні амбіції — зокрема й запуск станції «Мир-2» — опинилися під питанням.  У 1993 році президент США Білл Клінтон запросив Росію до проєкту «Свобода». Закріпили це оновленою угодою 1998 року, яку підписали вже 15 країн — так фактично й народилася МКС. Перший її компонент, російську «Зарю», вивели на орбіту в листопаді 1998 року, американський модуль «Юніті» — у грудні того ж року. У липні 2000-го МКС поповнюється «Звездою» — першим модулем, придатним для проживання астронавтів. А через пів року, 2 листопада 2000-го, туди прибули перші астронавти — американець Вільям Шепард, росіянин Сергій Крикальов та уродженець України Юрій Гідзенко. Саме тому 2 листопада вважається датою початку існування Міжнародної космічної станції.